Ці помилки не свідчать про низький рівень. Їх роблять і на B2, бо причина не в незнанні, а в тому, що рідна мова тихенько підказує неправильну відповідь. Розберемо кожну: як кажуть, як правильно і чому.
Явище називається інтерференцією: структури рідної мови накладаються на іноземну. Ви не «забули правило» - ви автоматично переклали українську конструкцію, і мозок не побачив у цьому нічого дивного. Саме тому такі помилки не зникають від повторення теорії: їх треба спершу помітити, а потім свідомо переучити.
Хороша новина: список цих помилок кінцевий і досить короткий. Дванадцять пунктів нижче закривають більшість того, що в англійському мовленні українця звучить не по-англійськи.
В українській артиклів немає, тому вони здаються зайвими. Але в англійській це не прикраса, а носій інформації. A вводить щось уперше або каже «один із багатьох», the вказує на конкретний, уже відомий співрозмовникові об'єкт. Порівняйте: I need a taxi (будь-яке) і I need the taxi (те конкретне, про яке ми домовлялися). Злічуваний іменник в однині майже ніколи не стоїть без визначника - це найпростіше правило, з якого варто почати.
Українське «почуваюся» містить -ся, і рука сама тягнеться додати myself. Але англійське feel у значенні самопочуття зворотного займенника не потребує, а фраза feel myself в англійській має інше, доволі незручне прочитання. Той самий механізм ламає інші дієслова: правильно I relaxed, а не «relaxed myself», the door opened, а не «opened itself».
В українській один минулий час на всі випадки, тому вибір здається довільним. Насправді правило дуже механічне: щойно в реченні з'являється завершена точка в минулому (yesterday, last week, in 2019, two hours ago), Present Perfect неможливий. Present Perfect потрібен, коли важливий не момент, а результат зараз: I've finished, She has already left. Практичне правило: спершу спитайте себе, чи є в реченні час події. Є - Past Simple.
Пряма калька з «як це називається». Але в англійській питають не про спосіб (how), а про саме слово (what) - бо відповідь буде іменником, а не описом дії. Той самий принцип у What's your name? замість «How is your name». Виняток, який плутає: How do you spell it? - тут справді питають про спосіб.
«Я нічого нікому не казав» - в українській заперечення дублюється, і це норма. В англійській одне заперечення на речення. Тому якщо вже є don't, далі йдуть anything, anyone, ever; якщо ж ви хочете nothing, nobody, never, дієслово залишається стверджувальним. Подвійне заперечення справді трапляється в піснях і в діалектах, але у грамотній мові воно читається як помилка.
Very підсилює прикметники й прислівники (very good, very quickly), але не дієслова. Дієслово підсилюють really, a lot або very much - причому very much у розмовному ствердженні звучить формально й ставиться в кінці. Найбезпечніший варіант у живій мові: I really like it.
В українській «сказати» одне, в англійській два дієслова з різним керуванням. Tell одразу бере адресата: tell someone something. Say бере саме повідомлення, а адресат - лише через to: say something to someone. Запам'ятайте як формулу: tell me, але say to me. Плюс сталі вирази: tell a story, tell the truth, tell a lie, tell the time.
Обидва перекладаються як «робити», і межа між ними значною мірою словникова. Але є робоча підказка: make тяжіє до створення нового результату, do - до виконання роботи чи діяльності. Make: a decision, a mistake, progress, money, a plan, dinner, an appointment. Do: homework, the dishes, exercise, research, business, a favour, your best. Ці сполучення варто вчити цілими, а не через правило.
У прямому питанні інверсія потрібна: Where is the station? Але щойно питання стає частиною більшого речення, воно перетворюється на підрядне - і порядок слів вирівнюється на звичайний: підмет, потім присудок. Так само зникає допоміжне do: не «I don't know where does he live», а I don't know where he lives. Побічний бонус: непрямі питання звучать увічливіше, тому вони корисні в сервісі й на роботі.
Прийменник у стійкому сполученні не перекладається - він просто інший. Найчастотніші пастки: depend on (не from), married to (не with), listen to, wait for, look for, interested in, good at, afraid of, arrive in (місто, країна) та arrive at (вокзал, аеропорт, будівля), але ніколи «arrive to». Ще одна класика: після explain потрібне to - explain it to me.
Класичний «фальшивий друг». Actual означає «фактичний, справжній, на противагу уявному чи приблизному», а actually - «насправді». Українське «актуальний» передається як current (нинішній), relevant (доречний), topical (злободенний) або up to date. У тій самій родині: magazine - це журнал, а не магазин; sympathy - співчуття, а не симпатія; fabric - тканина, а не фабрика.
Українське «нормально» - універсальна ввічлива відповідь. Англійське normal означає «звичайний, у межах норми» і в живій розмові звучить холодно, ніби ви описуєте результат аналізів. На How are you? природно відповісти I'm fine / good / all right / not bad. Так само «нормально» у сенсі «підходить» - це that's fine або that works, а не «that's normal».
Як їх насправді позбутися. Читання цього списку не змінить вашу мову - інтерференція живе в автоматизмах. Працює інше: оберіть одну помилку на тиждень і полюйте лише на неї. Записуйте свій голос на дві хвилини, слухайте і рахуйте, скільки разів вона трапилась. Через тиждень візьміть наступну. Дванадцять пунктів - це три місяці роботи і зовсім інше враження від вашої англійської.
На занятті чую їх одразу і показую, як переучити. Перше пробне - безкоштовне.